1. Головна
  2. /
  3. Кібербулінг

Кібербулінг

Loader Loading…
EAD Logo Taking too long?

Reload Reload document
| Open Open in new tab


Кібербулінг – психологічне насильство в мережі, переслідування з боку однолітків, що проявляється у вигляді знущань, насмішок, залякувань, інших дій, які негативно впливають на психічний стан підлітка.
Вільне володіння необхідними технологіями дозволяє «агресорам» створювати іменні сайти образливого змісту, поширювати чутки, викладати фото-або відеоматеріали, що принижують гідність дитини або займатися від його імені кібер тероризмом, що загрожує безпеці дітей.У дитини створюється відчуття безвиході, навіть вдома його не залишає почуття тривоги, він впадає в депресію. Інформаційна атака може призвести до суїциду.Тінейджери рідко звертаються за допомогою, сумніваючись, що будуть зрозумілими та бояться заборони на користування інтернетом. Необхідно знати, знущання в мережі карається чинним законодавством. Варто відразу звернутися в правоохоронні органи з наданням доказів.
Кібермисливці
Ким є типові інтернет-співрозмовники?
Однак за великим рахунком віртуальні друзі – теж незнайомці. Таким чином, велику частину свого часу в мережі діти приділяють спілкуванню з сторонніми людьми, діляться своїми переживаннями, секретами, планами.
Кібермисливці – хороші психологи, встановивши контакт на форумі, при обміні миттєвими повідомленнями в чаті, вони досить швидко набувають статусу друзів.Спочатку входять в довіру, оточуючи турботою і розумінням проблем, вислуховують, підтримують. Після цього «друг» поступово вносить до розмови нотки сексуальності, відбувається обмін фото, демонстрація матеріалів еротичного характеру.
Мета кібермисливця – особиста зустріч.Контент «для дорослих»Багато хто вважає це найбільшою небезпекою. У цьому випадку варто враховувати суть відомостей і вік дитини. Тінейджерам необхідно знати деякі речі, наприклад, основи захищеного сексу. Ця тема викликає великий інтерес, і просто відмахнутися від неї не вдасться. Необхідно вивчити її під контролем дорослих в здоровій формі.На жаль, сумнівних сайтів дуже багато. Інформаційна пропаганда нездорових сексуальних відносин повинна бути виключена з поля доступу слабкої психіки дитини, щоб надалі уникнути можливу появу розладів або комплексів.
Подібний контент можна заблокувати в налаштуваннях браузера (функція «батьківський контроль») або за допомогою спеціальних програм.

«КІБЕР-БУЛІНГ АБО АГРЕСІЯ В ІНТЕРНЕТІ:СПОСОБИ РОЗПІЗНАННЯ І ЗАХИСТ ДИТИНИ»

Небезпека чекає нас в інтернеті навіть у звичайних, на наш погляд, життєвих ситуаціях. Прогрес – явище різнобічне, яке разом з користю і розвитком несе нові ризики та проблеми. Один із прикладів такої проблеми – кібербулінг. Це досить нове поняття для нашої країни, воно прийшло до нас із Заходу разом із чатами і соціальними мережами.
Почнемо з прояснення термінів, які допомагають позначити досить нове для нашого суспільства явище, з яким світ зіткнувся в масовому маштабі на декілька років раніше.
У нашу мову прийшло багато слів іноземного походження, які зручно використовувати для позначення новітніх явищ. Одне із таких слів «кібер- буллінг». Походить з англійської мови, створено від двох слів: кібер (позначає віртуальне,опосередковане комп ’ютером середовище) і буллінг (походить від англ. bull – бик,бугай, а в переносному значенні – дуже велика, сильна чи агресивна персона; іпозначає процес лютого, завзятого нападу; близькі за смислом дієслова українською мовою – роз ’ятрювати, задирати, прискіпуватися, провокувати, дошкуляти,тероризувати, цькувати та ін.).В українській мові найближчий аналог -сленгове слово «бикувати», що включає смисловий відтінок тупості, обмеженості, незграбності, неоковирності. Кібербулінг іще перекладають як кіберзалякування.
КІБЕРБУЛІНГ – це новітня форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням інформаційно-комунікаційних засобів: мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж тощо.
До найпоширеніших типів кібербулінгу належать:

1.Використання особистої інформації. «Зламування» поштових скриньок, серверів, сторінок у соціальних мережах з метою отримання особистої інформації про людину та переслідування її.
2.Анонімні погрози. Кіберхулігани анонімно посилають листи на адресу електронної пошти своєї жертви з повідомленнями загрозливого змісту. Іноді ці загрози мають образливий характер з вульгарними висловами і ненормативною лексикою
3.Переслідування. Кіберпереслідування відбуваються за допомогою мобільного зв’язку або електронною поштою. Хулігани можуть довгий час переслідувати свою жертву, завдаючи брудних образ принизливого характеру або шантажуючи будь- якими таємними фактами. Відстежуючи через Інтернет необережних користувачів, переслідувач отримує інформацію про час, місце і всі необхідні умови здійснення злочину.
4.Тролінг (trolling — ловля риби на блешню) – розміщення в інтернеті (на форумах, у блогах тощо) провокаційних повідомлень з метою викликати флейм, тобто конфлікти між учасниками, взаємні образи
5.Флеймінг. Улюблений метод «тролів» (провокаторів) у мережі – флеймінг(від англ. flaming – пекучий, гарячий, полум ’яний) – обмін короткими гнівними і запальними репліками між двома чи більше учасниками, використовуючи комунікаційні технології.Частіше за все розгортається в «публічних» місцях Інтернету: на чатах, форумах, удискусійних групах, інколи перетворюється в затяжну війну (холіво – від англ.. –святавійна). На перший погляд, флеймінг – це боротьба між рівними, але в певних умовах вона теж може перетворитися на нерівноправний психологічний терор. Так,неочікуваний випад може привести жертву до сильних емоційних переживань.

6.Обмовлення, або зведення наклепів – розповсюдження принизливої неправдивої інформації з використанням комп ’ютерних технологій. Це можуть бути і текстові повідомлення і фото, і пісні, які змальовують жертву в шкідливій, інколи сексуальній манері. Жертвами можуть ставати не тільки окремі підлітки, трапляється розсилка списків(наприклад), створюються спеціальні «книги для критики», в яких розміщуються жарти про однокласників, наклепи. Обираються мішені для тренування власної злоби, зливання роздратування, переносу агресії тощо.
7.Хепіслепінг (HappySlapping – щасливе ляскання, радісне побиття) – назва походить від випадків в англійському метро, де підлітки били перехожих, тоді як інші записували це на камеру мобільного телефону. Тепер ця назва закріпилася за будь-якими відеороликами з записами реальних сцен насильства. Ці ролики розміщують в інтернеті, де їх можуть переглядати тисячі людей, без згоди жертви.
Починаючись як жарт, хепіслепінг може завершитись трагічно, як це сталось із 18-річним Трістоном Крістмасом, якого група хлопців побила для того, щоб зняти відео для Інтернету, а коли він, ударившись головою, помирав кинутий на підлозі, вбивця і спостерігачі пішли продовжувати вечірку. З’явилось поняття буліцид – загибель жертви внаслідок булінгу, який вважається злочином, і хепіслепінг, якщо призводить до таких трагічних наслідків.
Психологічні портрети учасників кібербулінгу
Агресор – людина імпульсивна, яка прагне головувати над усіма, щоб її всі слухалися і боялися, агресивно налаштована не лише до ровесників, але й до дорослих(батьків, учителів); не вміє співчувати, фізично сильніша за «потенційну жертву».
Потенційна жертва – людина замкнена, вразлива і сором ’язлива, яку легко налякати, невпевнена у собі, дуже за все переживає, має занижену самооцінку, депресивна, часто думає про суїцид, не має близьких друзів, більше спілкується з дорослими, ніж з ровесниками, фізично слабша за «агресора».
Спостерігач – людина, якій дуже цікаво переглянути (в деяких випадках і зафіксувати) процес цькування та знущання однієї людини над іншою.
Як же можна уберегтися від небажаних наслідків користування інтернетом?

1.Кібербулінг небезпечний не менше, ніж знущання у звичному розумінні. І зачіпає ця проблема не лише дітей та підлітків (безпосередніх учасників), а й дорослих, які повинні підтримувати і допомагати своїм дітям у такій ситуації та запобігати можливості залякування.
2.Багато дітей, що стали «потенційними жертвами» кібербулінгу, не витримавши такого психологічного удару, попрощалися з життям.
3.Для того щоб запобігти проблемі кібербулінгу, батькам і нам з Вами змалечку потрібно навчитись безпечно використовувати комп ’ютер, інтернет та інші інформаційно-комунікаційні технології.
4.Слід знати про те, що з проблемами, які виникають у віртуальному просторі, теж потрібно ділитися з батьками і разом їх розв ’язувати.
5.Користувачі інтернету повинні пам’ятати кілька простих правил безпеки,
6.Всім чим ми займаємся в Інтернеті відстежується правоохоронними органами та СБУ.
Правила-поради для подолання кібербулінг

  1. Не поспішай викидати свій негатив у кіберпростір.Перш ніж писати і відправляти повідомлення, слід заспокоїтися, вгамувати злість, образу, гнів.
    2.Створюй власну онлайн-репутацію, не купуйся на ілюзію анонімності.
    Хоча кіберпростір і надає додаткові можливості відчути свободу і розкутість завдяки анонімності, існують способи дізнатися, хто стоїть за певним нікнеймом. І якщо некоректні дії у віртуальному просторі призводять до реального шкоди, все таємне стає явним. Інтернет фіксує історію, яка складається з публічних дій учасників і визначає онлайн-репутацію кожного – накопичений образ особистості в очах інших учасників. Заплямувати цю репутацію легко, виправити – важко.
    3.Зберігай підтвердження фактів нападів.Якщо тебе дуже засмутило повідомлення, картинка, відео тощо, слід негайно звернутися до батьків по пораду, зберегти або роздрукувати сторінку самостійно, щоб порадитися з дорослими в зручний час.
    4.Ігноруй одиничний негатив.Одноразові образливі повідомлення краще ігнорувати – часто кібербулінг внаслідок такої поведінки зупиняється на початковій стадії. Досвідчені учасники інтернет дискусій дотримуються правила: «Найкращий спосіб боротьби з неадекватними – ігнор».
    5.Якщо ти став очевидцем кібербулінгу, правильною поведінкою буде:
    а) виступити проти агресора, дати йому зрозуміти, що його дії оцінюються негативно,
    б) підтримати жертву – особисто або в публічному віртуальному просторі надати їй емоційну підтримку,
    в) повідомити дорослим про факт некоректної поведінки в кіберпросторі.
    6.Блокуй агресорів. У програмах обміну миттєвими повідомленнями є можливість блокувати повідомлення з певних адрес. Пауза в спілкуванні часто відбиває в агресора бажання продовжувати цькування.
    7.Не варто ігнорувати агресивні повідомлення, якщо листи невідомого вам відправника систематично містять погрози або порнографічні сюжети. У цьому випадку слід скопіювати ці повідомлення і звернутися до правоохоронців. Питаннями кібербезпеки займаються спеціально створені відділи міліції, й інтернет хулігана можна знайти й покарати. Якщо образлива інформація розміщена на сайті, слід зробити запит до адміністратора для її видалення.
    Перегляд ролика «Розваги та безпека в інтернеті» http://www.youtube.com/watch?v=3Ap1rKr0RCE

ПОРАДИ БАТЬКАМ
1.Будьте другом своїй дитині. Проявляйте зацікавленість її захопленнями і обговорюйте проблеми, що виникають. Якщо Ви зможете стати тією людиною, якому Ваша дитина довіряє, їй не доведеться шукати підтримки у віртуальних друзів.
2.Установіть комп’ютер в місці, доступному всім членам родини. Це значно полегшить контроль за його використанням.
3.Складіть правила безпечної поведінки в Інтернеті, в яких будуть перераховані вимоги, що стосуються користування Інтернетом, а також алгоритм дій дитини при зіткненні з небезпечним незнайомцем або сексуальним домаганням.
4.Напишіть ці правила на папері і прикріпіть біля комп’ютера!
5.Попросіть Вашу дитину нікому не повідомляти особисте: ім’я, вік, номер телефону, домашню адресу, номер школи. Поясніть, що не слід висилати свої фотографії людям, з якими вона познайомилась в Інтернеті.
6.Попросіть Вашу дитину відразу ж розповідати Вам про неприємні ситуації під час спілкування в Інтернеті, підкресливши, що Ви не будете сердитися, про що б вона не розповідала.
7.Переглядайте інформацію, що міститься в комп’ютері Вашої дитини. Це допоможе Вам контролювати її спілкування в мережі. Але пам’ятайте, що дитина може користуватися Інтернетом не тільки вдома, але і в школі, Інтернет-клубі, у друзів.
8.Нагадуйте дитині про те, що всі правила безпеки в Інтернеті залишаються в силі й тоді, коли вона користується комп’ютером і не вдома, наприклад в Інтернет–кафе чи у друзів.

Людям із порушенням зору